Тупик украинского футбола
Блогер MatchDay Роман Бебех - про враження від чергового конгресу ФФУ, про ситуацію, в якій опинився український футбол, та чиновників, котрі дуже швидко змінюють власну позицію та свої уподобання.
Як вам останній конгрес Федерації футболу України? Здавалося б, сталося те, що і так мало відбутися. Так, нинішній очільник ФФУ Анатолій Коньков ще може поборотися за посаду. Але шансів у нього приблизно стільки, скільки було б їх у Віктора Януковича знову стати Президентом країни, наважся він піти на вибори після своєї втечі. Якщо людина не на своїй посаді, то рано чи пізно вона має її залишити. Анатолій Дмитрович Коньков - великий футболіст, але приємних епітетів як функціонеру йому підібрати неможливо. Він не реалізував жодну зі своїх ініціатив.
Що ж, незабаром ми отримаємо нового президента федерації. Але чи змінить це наш футбол? Насторожує багато речей. Під час останнього конгресу поблизу будинку футболу хтось зібрав людей помітингувати проти "влади Конькова". Але ці люди ніколи не чули про Конькова. А дехто навіть відверто зізнався: "Прийшов за 50 гривень". Хтось же стоїть за такою постановкою цього театру абсурду! Цей хтось "змінює" наш футбол старими методами. Невже ви переконані, що організатори таких акцій дійсно готові до нових правил гри? Багато з нинішніх колективних членів федерації в 2010-му активно, отримавши політичні, а, можливо, і не лише політичні вказівки та дивіденди, йшли спільним фронтом проти Григорія Суркіса. Сьогодні ж ці ж самі люди, відчувши і переконавшись у зміні напрямку вітру, розвернулися в інший бік. Ви думаєте вони готові до змін? Ці зміни їм потрібні?
Я повністю згоден з генеральним директором донецького "Шахтаря" Сергієм Палкіним, що цей конгрес не може повести наш футбол вперед. Ця система застаріла. А більшість з цих людей себе дискредитували. Пам’ятаєте, як себе поводив головний претендент на посаду голови федерації футболу Андрій Павелко в 2010-му? Також цікаво, як поведе себе зараз Віталій Данилов, який заявив, що потрібно "перезавантажувати" старих функціонерів. До яких, власне, в першу чергу треба віднести й президента Премьєр-ліги.
Головна проблема в тому, що нам потрібно змінювати людей на місцях. Але хто буде контролювати цей процес? Як змінити умовного керівника "федерації X"? Більшість з них, маючи мінімальну зарплату, чомусь так запекло б’ються за мандат. В ідеалі місцеві федерації мають очолювати успішні функціонери та менеджери. Вони в умовах економічної кризи повинні знаходити варіанти для розвитку футболу в регіоні.
Коли Віктор Янукович втік, ми обирали нового президента, а потім почали переобирати Верховну Раду. З політичними персонами все більш-менш зрозуміло - вони публічні. А спробуй розберися, що відбувається в умовних Львівській чи Вінницькій обласних федераціях? Які критерії оцінювання їх роботи? А головне - ми зараз не бачимо, хто може прийти на місце нинішніх очільників регіональних федерацій. В ідеалі, це мали б бути молоді люди, з незаплямованою репутацією, котрі захочуть реформувати наш футбол. Наприклад, Євген Левченко чи Віталій Рева. Але чи пустять їх туди?
Наш футбол опинився в глухому куті, забуксувавши у скандалах та переділі влади. Вийти з цього кута дуже важко. Вихованням молодих гравців займаються великі клуби та ентузіасти. Якби не бажання клубів мати серйозні академії, де б ми знаходили молодих талантів? Масовий футбол ми втратили. Замість того, аби брати приклад у підготовці резерву з європейських країн, як це зробила сусідня Білорусь, ми "рубаємось" на тему "Хто вкрав гроші на м’ячах для дітей?". Хоча, звісно, й "відпускати" таку резонансну справу не можна.
Хтось може зрозуміти, чому саме Андрій Павелко - нинішній голова бюджетного комітету ВР, а також представник Петра Порошенка в Дніпропетровській області - став основним кандидатом на посаду голови федерації? Вам це нічого не нагадує?
